Дивна, багато в чому трагічна доля випала маленькій симпатичній жінці, відомій американській студійній вокалістці, яку в 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США. Її голос хоч раз почули понад 20 мільярдів людей, що в три рази більше за все населення планети.
Ім’я цієї співачки Квітка Цісик.
Життєпис. Дитинство та юність
Діда Олексу розкуркулили і він був засланий в Казахстан, брати заарештовані, багато з них зникли безвісти, вважається, що вони розстріляні. Тільки двом братам вдалося виїхати до Львова й уникнути розправи. Володимир закінчив консерваторію, вчився в Мюнхені, став першою скрипкою Львівського оперного театру.У сорок четвертому році, тікаючи від можливих гонінь з боку радянської влади, Цисіки покинули Львів. У цей же час з міста виїхала і сім’я Іванни, з якою Володимир зовсім недавно познайомився і навіть встиг закохатися. Повінчалися вони в Криниці, зараз це польський бальнеологічний курорт. Перша їхня дитина – дочка Марія – народилася в таборі для інтернованих у Німеччині, а в 1953 році в Нью-Йорку народилася друга дочка – Квітка. Дівчинка, яка згодом стане легендою американських студій і справжнім відкриттям української естради, повернулася до слухачів у дев’яності та двотисячні вже після своєї смерті. Квітка побувала на історичній батьківщині таємно всього один раз в 1983 році. Тоді її ще ніхто не знав навіть в професійних колах.
У чотири роки талановита дівчинка візьме в руки скрипку, а її знаменитий батько (співзасновник Українського Музичного Інституту (УМІ) в Нью-Йорку) даватиме їй уроки. Хоча у Квітки було безліч талантів: вона грала в театрі, танцювала, прекрасно співала. Цісики розмовляли вдома українською мовою і співали прекрасні українські пісні, які все життя, наче якийсь містичний код або надзавдання, стояли над Квіткою і вимагали, щоб вона їх виконувала і популяризувала. Батьки змалечку віддали дівчаток до української суботньої школи і до літнього табору пластунів “Новий Сокіл”. Там Квітка очолила юнацький співочий ансамбль “Соловейки”, де виконувалися народні українські пісні, в тому числі пісні січових стрільців, заборонені у СРСР. Квітка могла б стати скрипалем, але любов до співу пересилила батьківські надії на виконавську кар’єру дочки. Вступила до консерваторії, відмовившись від скрипки, вибрала вокал, мріючи про кар’єру оперної співачки. Її голос був дуже схожий на голос скрипки. Це рідкісне колоратурне сопрано – найвищий і найрідкісніший жіночий голос.
Крім того, Квітка Цісик володіла технікою “білого голосу”, властивого народній традиції карпатського регіону. Українці називають такий голос внутрішнім, що йде з серця, з глибини душі. Неповторне поєднання робило голос вокалістки воістину унікальною знахідкою для оперної сцени. Але їй не судилося зробити кар’єру оперної прими. У 1971 році Квітка не раз виступала на сцені разом з батьком і сестрою Марією (сестра стала відомою піаністкою високого рівня, давала уроки в Карнеґі-холі й акомпанувала відомим співакам). Одного разу прямо на сцені у Володимира Цісика стався серцевий напад. Після смерті батька про оперну кар’єру довелося забути. Потрібно було заробляти на життя та навчання. Професійно поставлений унікальний голос Квітка змушена була продавати в якості рекламного: для запису демоверсії пісень для співаків, джинглів для рекламних роликів, бек-вокалу. У неї не було агента і доводилося самостійно “себе просувати”. Спочатку нікому невідома співачка на ім’я Кейсі (КС – псевдонім за першими літерами імені Kvita Cisyk) не мала роботи. Сімнадцятирічна емігрантка нікого не цікавила. Але одного разу хтось все-таки прослухав один з її записів і зрозумів, що це справжнє вокальне золото, знахідка, яка незмінно перетвориться в монети.
Творча діяльність
Після смерті батька (Володимир Цісик помер від інсульту в 1971 році, коли Квітці було сімнадцять) потреба заробляти на життя звернула молоду співачку з оперного шляху в світ джинґлу. Певний час вона виступала в клубах Нью-Йорку та не втомлювалась надавати свої записи продюсерам і рекламним агенціям для прослуховування; багато разів співала оригінальні мелодії Юрія Турчина для Радіо «Свобода» — записи робились під егідою Юрія Денисенка, який на той час працював ді-джеєм на радіостанції. Квітка знайшла можливість записати два українські диски. Потрапивши в радянську Україну, вони зруйнували вакуум, який утворився після смерті Івасюка. Їх слухали і думали: якщо за океаном зберегли свою українськість і за 100 років, то ми теж маємо це зробити. Це, зрештою, принесло позитивні результати. В середині 1970-х Квітка відчайдушно увірвалася в світ реклами на телебаченні та радіо, де її чекала справжня американська слава. Ще студенткою Квітка, взявши собі псевдонім Кейсі, не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях. Її почали запрошувати джазові, поп- і рок-зірки. Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Дейвіду Сенборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстадт та іншим, а також Квінсі Джонсу — відомому продюсеру-аранжувальнику Америки, котрий відкрив феномен Майкла Джексона. Працювала над записом саундтреків до художніх фільмів та брала в них участь як акторка: «You Light Up My Life[en]» Джозефа Брукса[en] (1977 рік) — виконала всі пісні головної героїні. Фільм було відзначено «Оскаром» та «Золотим глобусом» за найкращу пісню. Цісик також зіграла в епізодичній ролі дружки нареченої — головної героїні цього фільму; «The Wiz[en]» Сідні Люмета (1978 рік) — співачка дорослого хору в музичній пригодницькій адаптації «Чарівника країни Оз». Коли Квітці поставили діагноз, то сказали, що проживе кілька місяців, але ті кілька місяців тривали сім років. Перед смертю сестри її чоловік Ед Ракович розіслав повідомлення близьким та знайомим з проханням, щоб вони писали до неї і підтримували. На початку 1998го я мала їхати в Україну працювати, перед тим зайшла до неї в гості. Вона подарувала мені декілька своїх модних суконь. Хотіла, щоб у мене щось залишилось від неї. За кілька місяців її не стало.
Головні ролі в фільмі виконали, зокрема, Даяна Росс і Майкл Джексон. «The One and Only[en]» Карла Райнера (1978 рік) — однойменний саундтрек до кінофільму; «Circle of Two[en]» Жуля Дассена (1980 рік) — однойменний саундтрек до кінофільму; «Working Girl[en]» Майка Ніколса (1988 рік) — бек-вокал для саундтрека «Let the River Run», який виконала Карлі Саймон. Неодноразово брала участь у комерційних проектах. За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпорації ABC, NBC, CBS, Burger King, McDonald's, American Airlines та Delta Air Lines?!, Coca-Cola, Pepsi-Cola та інші. З початку 1980-х вона стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США — рекламних мотивів для радіо й телебачення. 1981 року Квітка записала для компанії «Ford Motor» рекламну пісню «Have You Driven a Ford Lately?». Відтоді й аж до смерті вона залишалася єдиним голосом цієї автомобільної компанії. Так сталося, що приїхати до своїх найвідданіших слухачів, котрі навіть не уявляли як вона виглядає, їй не довелося. Єдиний візит Квітки на історичну батьківщину предків відбувся у 1983 році, коли про жодні концерти і мови не могло бути. 1987 року в компанії «Ford» підрахували, що загальна аудиторія Квітки склала понад 20 мільярдів слухачів — майже в чотири рази більше ніж населення Землі на той час. Це світовий рекорд для корпоративного соліста. Також виконувала джинґли для Chevrolet, Cadillac, Toyota. 1983 року Квітка разом з матір'ю відвідала Україну. Це був неафішований і перший (як і останній) раз, коли Квітка побувала в історичній батьківщині. Альбом допомагав записувати її перший чоловік, композитор-аранжувальник Джек Корнер. На той час її пісні були в Україні заборонені. Цей візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях. Відтак і жодних концертів, жодних творчих зустрічей (лише пізніше, в жовтні 1996 року, сестра Марія відвідала Україну з фортепіанними виступами та презентувала родину Цісиків на Міжнародному музичному фестивалі «Київ Музик Фест’96»).
Перший диск з українськими піснями «Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України») був записаний 1980 року, другий «Two colors» («Два кольори») — 1989 року. У період між записами сталося розлучення з першим чоловіком композитором-аранжувальником Джеком Кортнером і одруження 11 червня 1983 року з інженером звукозапису Едвардом Раковічем, звукорежисером платівки був Ед Ракович, співвласник із Корнером студії Clinton Recording Studios. Згодом він став другим чоловіком співачки. Однак усі троє працювали над обома українськими альбомами, у створенні яких особливо посприяв її другий чоловік Едвард. Завдяки своїй професійності, душевній натурі та щедрості (на запис обох альбомів витратила 200000 $) Квітка зібрала для запису альбомів 40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі не могли дозволити відомі поп-зірки США. Партію рояля виконувала старша сестра Марічка. Як наслідок — два альбоми української легкої музики. За словами самої Квітки, ці альбоми не були бізнес-проектами, а скоріше родинною справою, це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили, музика для душі, пам'ять про свою батьківщину. Співачка та її перший диск зібрали 1988 року багато нагород на фестивалі в Канаді, а 1990 року обидва альбоми були номіновані на премію «Греммі» в категорії «Contemporary folk». 1989 року Квітку хотіли запросити для участі в концерті діаспори в рамках фестивалю «Червона рута»; 1992 року — в концерті з нагоди 2-ї річниці незалежності України з піснею «Я піду в далекі гори»; пізніше були перемовини про серію концертів на батьківщині. Як зазначала двоюрідна сестра Квітки Цісик, вона мала певну засторогу перед виступами на надто людних концертах, відтак це, та її постійне студійне навантаження ставали перепонами в запланованих гастрольних турах, і по Україні в тому числі. Співачка планувала випустити третій український альбом з колисковими, але цьому, на жаль, не судилося статися — життя Квітки передчасно обірвалося. Останньою піснею, записаною Квіткою Цісик, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Пізніше з Квіткою провели декілька пробних репетицій і на цьому співпраця заглохла. Вона все менше проявляла до неї інтерес. Про хворобу ніхто прямо не говорив, але всі здогадувалися. Квітка могла зникнути на якийсь час, потім з'явитися з короткою зачіскою, і знову щезнути на місяць. Згодом пісня стала символом трагічної долі самої співачки:
« Чути кру-кру-кру. В чужині помру, Заки море перелечу — Крилонька зітру…»
Джерело інформації: